Лист читачеві · 11 жовтня 2026

Один файл і нічого більше

Шановний читачу,

смужка, що з'явилася внизу при першому заході, запитує лише про одне: чи можна запам'ятати, що ви її вже бачили. Більше жодного призначення вона не має. Коли ви натискаєте будь-яку з двох кнопок, браузер зберігає один короткий рядок із назвою та значенням — і саме через цей рядок смужка не повертається на кожній наступній сторінці.

Виглядає він буденно: назва складається з трьох літер мого префікса, слова про вибір і року, а значенням стоїть коротке «так» або «ні» латиницею. Жодної позначки про те, які записи ви відкривали, у ньому немає й бути не може — у рядок такої довжини більше нічого не вміститься. Записує його сам браузер у власне сховище на вашому пристрої, і до мене воно не надсилається: я не маю ні способу, ні потреби його читати.

Через цю ж причину тут немає нічого схожого на аналітику. Я не ставлю рахівників відвідувань, не вставляю рекламних зображень, не підключаю кнопок сторонніх сервісів і не вживаю тих невидимих позначок, які зазвичай ідуть разом із ними. Реклами в зошиті немає зовсім, отже немає й тих, кому було б цікаво знати про вас хоч щось. Єдине, що приходить із чужого боку, — це накреслення двох шрифтів і бібліотека оформлення, яку браузер бере з загальнодоступних сховищ.

Змінити своє рішення можна в будь-який момент і без мене. У налаштуваннях браузера є розділ про дані сайтів: знайдіть там адресу цього зошита й очистіть збережене. Смужка з'явиться знову при наступному заході, наче ви тут уперше, і спитає те саме. Можна й не чекати налаштувань, а просто відкрити сторінку в режимі приватного перегляду — тоді рядок зникне, щойно ви закриєте вікно.

Відмова нічого не ламає. Усі записи, таблиці витримок і світлини відкриваються однаково, незалежно від того, яку кнопку ви натиснули; різниця лише в тому, чи побачите ви ту смужку знову. Що саме відбувається з текстом вашого листа, якщо ви мені напишете, я розповіла на тихій сторінці про дані.

З повагою,
Орися Левчук, хранителька зошита
Горохів, 11 жовтня 2026 року